Зiрки
Зiрка

«…Наша місія — сприяння реформуванню України у відповідності до європейських стандартів, впровадження демократичних цінностей та розвитку громадянського суспільства в Україні…»

Зі Статуту
СМГО «Центр європейських ініціатив»

25.07.11 15:09

З любов’ю про Чернівці...

Автор: Олена Золотавіна, Кристина Тверезовська

Завдяки дружній та кропіткій роботі євроклубівців КУССШ № 29 «ЄвроStar» вони зайняли перше місце у конкурсі «Європейські обличчя Сумщини». Нагородою стала поїздка до м. Чернівці на День Європи.

Театр починається з гардеробу, а місто - з вокзалу

21 година дороги і потяг Харків-Івано-Франківськ прибув на міський вокзал історичного центру Буковини. У 19 ст. залізниця була символом прогресу. Місту, через яке вона пролягала, був гарантований торговий та промисловий розвиток. Тому таким радісним було 1 вересня 1866 року, коли у Чернівцях відкрили залізницю. Кілька сотень підданих Австро-Угорської імперій (до якої на той час входив центр Буковини - Чернівці) стали першими пасажирами цуга (саме так у ті часи називали потяг). На початку свого існування вокзал був не лише транспортним вузлом, а й своєрідним атракціоном, на який чернівчани сходилися подивитися і послухати марш, який обов'язково проводжав цуг о сьомій годині сорок хвилин. Деякі історики стверджують, що відправлявся потяг саме під популярну мелодію «Сім сорок».

День Європи в Чернівцях

Святкування Дня Європи в Чернівцях відбулось 21 травня 2011 р. По вул. О. Кобилянської було розгорнуто «Європейське містечко». Свято розпочалося з покладання квітів до пам’ятника Кобзаря з нагоди 170 – ї річниці перепоховання Т. Г. Шевченка.

Під час свята шкільними євроклубами було представлено 12 держав ЄС, їх державну атрибутику, інформаційні матеріали, національну кухню та одяг. Біля кожного намету проводились вікторини, за правильні відповіді в яких дарували призи. Держави ЄС також були представлені національними танцями та піснями. На «Європейському майданчику» кружляв віденський вальс, захоплювали запальні румунські танці та пісні, звучали іспанські мелодії на гітарі, чарували французькі пісні. Пісні польською мовою виконував представник Товариства польської культури ім. А. Міцкевича, Німеччину представляв піснями член Товариства австро-німецької культури ім. Гете. Особливо цікавим на святі було представлення учнями такої європейської держави як Шотландія. Школярі були одягнені в національний шотландський одяг, танцювали, співали та розповідали про країну. Сумчан дуже вразили роботи майстра з бодіарту– дві моделі в образах України та Європи, які, розгулюючи серед натовпу, роздавали інформаційні буклети про Європейський Союз.

Свято залишило захоплюючі враження.

Пішохідна екскурсія містом

Після свята наші друзі – координатор євроклубу «Надія» (гімназія № 7) Писаренко Світлана Анатоліївна та дівчата – євроклубівці Колодій Аліна, Чоботарь Валерія та Заяц Олександра провели чудову пішохідну екскурсію містом.

Щодня, долаючи 126 східців вежі міської ратуші, нагору піднімається сурмач у буковинському народному вбранні. І в полудень, рівно о 12-ій, з балкона вежі він виграє на трубі мелодію «Марічки» на всі чотири сторони шляхетного міста, що зветься Чернівці.

Місто Чернівці - обласний центр Чернівецької області, або ще як називають цей край – Буковина. Місто надзвичайно гарне. Австрійський публіцист Георг Гайнцен колись писав про Чернівці: «Це було місто, де недільний день починався з Шуберта, а закінчувався дуеллю. Це місто – на півдорозі між Києвом і Бухарестом, між Краковом і Одесою – було негласною столицею Європи, де співали кращі колоратурні сопрано, де тротуари підмітали букетами троянд, і де книгарень було більше, ніж кав'ярень». Саме з Центральної площі ми почали нашу подорож. Тут бере свій початок одна з найкрасивіших артерій міста – це ансамбль пішохідної вулиці Ольги Кобилянської, колишня Панська (Herrengasse). «Це вулиця, яку підмітали букетами троянд та на яку не пускали у брудному взутті». Саме так адже кожного ранку двірники мили бруківку і тротуари теплою водою з милом.

У кінці вулиці О.Кобилянської ми побачили два відроджених народних дома: Польський та Німецький. Далі ми пішли на Театральну площу.

"Чернівецький театр – це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельмером. І все ж вони були запрошені на роботу в Чернівці лише після того, як були споруджені за їх проектами театри у Відні й Одесі. Чернівецький театр – то пам’ятник обізнаним з культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню". Так писав німецький письменник Георг Гайнцен. А також ми побачили ще один штрих в ансамблі площі –„алея зірок”, де зібрано десятки славетних імен співаків і музикантів, які розпочинали своє сходження на велику сцену в Чернівцях.

Далі ми пішли вулицею Університетською, що веде до шедевру ансамблю старих Чернівців – Чернівецького університету (колишня резиденція митрополитів). Чи існує в світі університет, більш красивий та ошатний? Навряд чи. Резиденція — дух Буковини, симбіоз стилів та культур всіх народів, що заселяли цей край, це всеперемагаючий акорд краси та гармонії.

Насамперед впав нам у вічі будинок на розі вулиць Головної та Шолом Алейхема, що своїм виглядом нагадує корабель, по обидва боки якого течуть ріки –вулиці.

Після пішохідної екскурсії ми поїхали в розважальний комплекс «Панорама-Чернівці» . Тут можна покататися на ковзанах, пограти в боулінг та більярд, подивитися фільм у форматі 4-D, відвідати магазини, а також насолодитися стравами буковинської кухні.

Чернівці – місто толерантності

Упродовж віків під впливом історичних подій Чернівці сформувалися як багатонаціональне та багатокультурне місто. Ми помітили, що одна з найголовніших рис міста – толерантність. Гуляючи по вулицях, ми чули різні мови - німецьку, румунську, польську, українську, чеську, руську. Ми бачили храми різних релігійних конфесій. На нашу думку, багаторічне спільне життя у цьому розмаїтті націй, культур і релігій створило в Чернівцях особливу породу європейців – горду спільноту, яка називає себе чернів¬чанами. Розповідати о Чернівцях можна дуже багато, але краще приїхати і побачити добробут, високий рівнень інтелектуального життя та розквіт культури різних народів.